Я запрошую в своє життя велике взаємне кохання з серйозними намірами, шалену пристрасть і радість від перебування разом, спільну ціль, хороші матеріальні ресурси, достаток, радість від роботи, багато подорожей, весілля, щасливих батьків, дітей!
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
01:24 

На мене нападає тоска і печаль, поїздка в Львів не допомогла мені позбутись болі, але вчить мене довіряти Богу. Є ж якась причина того, що в якусь мить все в моїх судженнях поламалось. В одну корокту мить я зруйнувала всі свої почуття до Ігора і полюбила Остапа. В якусь коротку мить я втратила обох. В якусь коротку мить я знайшла в собі или не оглядуватись назад.

Я не перестаю любити Остапа... хоч розумію, що даремно все це і треба просто чекати, коли це все втихомириться і зникне з мого серця. Я надіюсь на те, що Бог любитиме його замість мене)

Цікаво, що дійсно любов реальна штука, вона буває в серці, навіть якщо так рідко, но буває! Вона існує! Я бачу її в очах людей! І я хочу від усього серця теж бути всередині неї, всередині взаємної її, такої, якої я, на жаль, так мало практикувала. Я за цей час зрозуміла, що хочу стати достойним партнером, партнером, якого я сама в собі не зможу засуджувати так, як засуджую тепер/ Партнером, з яким захочеться залишитись моїй любимій людині.

Я так активно її шукаю і вкладаю стільки, скільки можу бачити. Да й бачить все це Бог. Я зробила на максимум, я зустріла максимальну ксть людей, і не знайшла його. Все ще не знайшла. Чомусь так хоче Бог і на це все Його свята Воля.

Певно, моє звучання зараз зовсім не на тому рівні(

@музыка: enya - only time

URL
12:41 

Привіт, блог. Я зараз у Львові. Прийшла тобі розповісти за досвід, який я отримала тут.

Висновок 1. Я не заслуговую такої подруги, як Соня.

Висновок 2. Силою думки я притягла Остапа ще в свій перший день перебування у Львові, і навіть ревність не заставила його зробити щось більше, ніж просто написати, що він мене бачив і я гарно виглядаю. Може не даремно я більше його не бачила - певно, ні в кого з нас після цього більше не залишилось запитань, на жаль. Але в той момент я відчувала невидиму руку Бога і я впевнена була, що ми точно зустрілиь не випадково. З другої сторони, я була рада, що втрималась від відповіді йому і показала, що тримати мене в зоні запасних він не буде, навіть якщо захоче.

Висновок 3. Я розумію з якоїсь сторони вчинок Остапа. Тепер. Коли побачила, як легко знайомитись у Львові. Дійсно, для чого йому відносини з іншого міста, коли тут такий вибір, а женитись йому рано. Короче, моя ситуація з ним - дно!

Висновок 4. Я дуже відстаю від розвитку на свій вік від львівських іт дівчат і це капець.

Висновок 5. Я б хотіла переїхати сюди і будувати тут своє життя.

Висновок 6. Все-таки не так легко я влюбляюсь і взагалі мені здається, що я все ще не готова до відносин. Готовий лише мій намір швидко знайти заміну і не мучатись, але чогось Бог не дає мені цього. Моя задача зрозуміти чому? Але я знаю, чого хочу! Ігора і Остапа обєднених у одній людині. Якщо забезпечених я зустрічала, то близьких емоційно - ні! Таких, щоб хотілось побачити вдруге - ні( Але я так старалась, як ніколи, і була впевнена, шо в мене вийде. Мені дуже жаль, що в мене не вийшло(

URL
18:24 

Эволюционировать мы можем только с помощью других людей и ситуаций, для этого всегда выбирая в партнеры человека, обладающего бОльшим чем у нас потенциалом и уровнем личной энергии.
Так женщина по-настоящему не обратит внимания на мужчину с более низким, чем у нее уровнем личной энергии и потенциалом; максимум будет держать «в запасных», получая энергию внимания такого мужчины.

И если вокруг женщины будет крутиться много вот таких «запасных», это значит, что женщина может удерживать интерес нескольких мужчин одновременно, значит, она обладает высоким потенциалом, что делает ее привлекательной в глазах других, более сильных мужчин.

Поэтому, если знакомство не переросло в отношения, или отношения быстро разрушились, это означает, что кто-то из двоих быстрее понял, что с этим человеком он не сможет расти и развиваться.

URL
17:35 

Действия – обязательный и необходимый атрибут «выздоровления».
Понятно, что после отношений, сулящих непрекращающееся счастье и «золотые горы» новых эмоций и впечатлений, делать банально-привычное трудно. Но только так и никак иначе.

Помимо действий, провести эмоциональную «работу» по растождествлению себя с партнером.
Это значит, что нужно сознательно разрушить «воздушные замки» своих иллюзий, направленных на то, что именно с ним вы будете жить долго и счастливо, каждый день купаясь в любви и радости, нарожаете детей, насажаете огурцов, купите собаку, и полетите в путешествие. Нет. Не полетите. Не нарожаете. Ни огурцов. Ни детей. Ни собаки.

Растождествиться – это начать осознавать себя отдельно от человека, убить надежду на будущее с ним, перестать считать, что все наладится. Что он придет/вернется/изменится/полюбит/оценит. Нет. Свой шанс на другую разметку отношений вы уже упустили. Остается только не дать загнать себя в угол окончательно.

А для этого нужно спросить Образ и ответить от имени Образа на вопрос: «Нужно ли ему, чтобы его спасали и тащили на своей спине куда-то, куда, может быть, он и не собирается?»
Ответ часто освобождает человека от психосоматики.

Чтобы не нарываться по доброй воле на зависимые отношения нужно убить романтика в себе, адекватно оценивать происходящее, не строить иллюзий и «воздушных замков», трезво смотреть на поведение и мотивы поступков людей. Уважать, прежде всего, себя, свои интересы и желания. Правильно оценивать действия партнёра, не придумывая смыслы за него.

URL
17:22 

Только проявляя Эго человек становится привлекательным и гармоничным. И только начав проявлять Эго, человек может вернуть отношения.

URL
17:17 

Поэтому на первом этапе, сразу же после расставания, главное — растождествиться.
Принять тот факт, что невзаимная любовь — это нормально, это происходит со всеми, и с вами тоже, и это не значит, что вы какой-то не такой, это значит, что человеку нужно что-то другое.
Принять тот факт, что совместной жизни не будет – именно с этим человеком – не будет.
Понять, что вы и он – это два РАЗНЫХ человека, у которых УЖЕ закончилась их совместная история.
Понять, что главное, что нужно сделать в ситуации разрыва отношений – сохранить самоуважение и заставить уважать себя того, кто вас бросил.
Уважать можно человека, который не унижается и не начинает тут же обильно рассуждать о том, что его мучило в отношениях, объяснять какие-то свои поступки, обвинять ведущего или стараться показать ему, что он прав, что его бросил. Уважать можно человека, который достойно держит удар, а расставание – это всегда удар для ведомого партнера.

URL
17:07 

Третій день приймаю антибіотики, може це вони мені так на голову бють, але ці дні я постійно думаю про Остапа і мені навіть здається, що може це він згадує мене?
В любому випадку я усвідомлюю цю проблему і борюся з нею, наприклад:


Посмотреть на ситуации не глазами влюбленного человека, каждый раз оправдывая партнера, а глазами прокурора-обвинителя.
Это проще объяснить на примерах.

Ваш партнер сидит на сайтах знакомств. Нет, это не просто от скуки, и не “ну что такого, я же не сплю с ними”. Это реальный поиск другого, более привлекательного партнера.

Ваш партнер не делает комплименты, не звонит, хотя вы просили. Нет, это не забывчивость, а опять же маленькая значимость вас в его жизни.


Скоро поїду у Львів і остаточно познімаю з нього якоря обидвох мужиків, які мене виснажити за ці останні місяці. На диво до Ігора в мене все пройшло. Хотіла б лише, щоб повернувся Остап з переоцінкою цінності наших відносин.

А я старатимусь іти далі і ставати краще зі всіх сил. Зараз я набираюсь для цього сил і шукаю натнення у Львові і нових знаймствах. Час бути красивою і привабливою.


URL
17:03 

Натрапила чисто випадково на свій старий щоденник і прозріваю, насільки мдрішою стала за ці 5 років і дійсно проблеми були зовсім іншого рівня. Я тепер не зациклююсь так на людях, які не роблять кроки в сторону мене. Проблеми зараз ну зовсім, зовсім інші)))))
Капец, я той бред дочитати не могла))
Ось так із гадкого каченя зробився лебідь) за якихось 5 років життя. І сталось дуже багато всередині мене. Життя прекрасне!

URL
19:18 

Єдине, що не закінчилось... я б дуже хотіла, щоб мені Остап написав... просто написав і сказав\, що скучив)

Поки я буду йти собі далі))

URL
19:12 

Ну що, розставання з Остапом мені далось значно важче, ніж це, остаточне із Ігором. Мене лиш вчора накрило, коли я побачила, що він теж закрив інстаграм (хагага, зацепило). Але я виплакала всі сльози, які раніше не виплакувались і сьогодні доплакала все те, що залишилось, після розмови з Соньою. Соня не дуже розділяє мою думку, але не факт, що вона б не поступила так же, як і я. Після проговореного я лиш в черговий раз все обдумала і зрозуміла, що не уступлю від своїх умов все одно. Ібо він положив не тільки на те, що я чекала від нього рішення, а й на те, що мені не хватало уваги. І він ще бичився за це! Ну ні! Ні за що не повернусь!
Я думаю, що сьогоднішнй день можна чекати останнім днем відкатів. Я відчуваю, що саме сьогодні я пішла далі.

Дякую, Божечко!

URL
15:49 

Головне питання полягає в тому, що робити зі своїм життям? Я чомусь дуже хочу у Львів і великого кохання з достойним забезпеченим хлопцем і швидкого весілля)

URL
15:48 

Для статистики - капіталье полегшення після розставання з Остапом стало на 28 день - коли я повидаляла всі його соц мережі.
Тепер вестиму статистику з Ігорем. Але, думаю, коли я відійду від шока, це буде ще легше, ніж вперше. Проблема полягає тільки у тому, що я розраховувала провести з ним відпуск і поїхати десь за кордон на дн, наробити купа фоточок. Ахаха) а він купив собі айпад і я уже поняла, що велику ставку на моє дн він не робить, і це підтвердилось)
Е, а я то думала, що він мені подарить айфон. Ахаха)
Жмот.

URL
15:44 

Сьогодні я вдруге розійшлась з Ігором і, думаю, назавжди. Він знову вивів мене своєю поведінкою, егоцентричністю і байдужістю. Може вчора розмова була не такою грубою, як у травні місяці, але проблеми були ті ж самі. Він типу підштовхував мене до цього рішення, але я знаю, що в глибині душі він надіявся, що я боротимусь за нас. Але мені таке відношення не підходить, мені з ним погано! І де факт, що живучи з ним, не буде та сама проблема? Він сам казав, що не знає) любляча людина б не сказала таке і не відпустила вдруге.
Йому не потрібний той тип відносин, який потрібен мені, а мені не потрібен той, який потрібен йому.
Я так мучилась тим, чи варто мені виходити заміж за нього і як я буду з ним дивитись і подорожувати і жити і що буду з його комп-тел залежністю робити, замкнутістю, а получилось, що проблема вирішилась сама собою. "Я не люблю, коли мені кажуть, що я щось роблю не так", піздец)) типу бийся головою об стінку?
Я відпускаю тебе Ігор назавжди і з радістю б знайшла тобі заміну... якби це було так легко))) але я спробую.

URL
20:23 

Я з вдячністю відпускаю цей досвід:
- Моє знайомство з тобою, Остап, і мою спробу зробити тебе своїм нареченим, і жити з тобою в щасті і радості у Львові, і мати двох дітей, і їздити на сімейні вечори та посиденьки до твоїх батьків, до моїх батьків. Я відпускаю всю любов, яку відчувала до тебе, всі надії, всі мрії, сподівання і очікування. Я відпускаю свою мрію про те, як ми зїздимо двоє у відпустку на мій день народження до Ол чи Інес. Я відпускаю всю ту кількість фотографій, яку ми наклацали з такою великою радістю та любовю. Я відпускаю всі спогади, які в насб ули разом і ті дні, які ми провели з тобою наодинці в горах, і з твоїми друзями та колегами, на корпоративі, в тебе в квартирі, на вуличках Львову, на весіллі у Олі. Я відпускаю мрії про знайомство з твоїми батьками і наші спільні майбутні вечори, наші походи на концерти, наші поїздки, наші спння разом, на секс, наші довгі розмови і довгі побачення. Відпускаю наші спільні цілі та мрії, наших спіьних друзів та величезну компанію людей. Відпускаю всю ту радість, яку ти приніс мені під час наших танців, під час балування мене під час пригощання і інших процесів ухажування, які ти задяів для мене. Я відпускаю радість від нашого моменту знайомста та нашої переписки я відпускаю біль від розлуки на ужгородському вокзалі, я відпускаю біль від того, що я сумую за тобою і мені дуже тебе не вистачає. Я пробачаю собі те, що я влюбилася в тебе і пробачаю собі те, що свідомо завела себе в таку складну ситуацію. Я пробачаю себе за те, що спровокувала тобі таку перевірку і пробачаю тебе за те, що ти її не пройшов, і пробачаю бза те, що я тебе відпустила із свого життя разом зі своєю любовю, журбою та біллю і мріями про наше спільне життя у львові. Я пробачаю тебе за те, що ти не виявився моїм суженим і моєю людиною і не відповів моїм очікуванням. Я пробачаю тебе за те, що ти так струсив і рішив кинути мене, пробачаю тебе за те, що ти такий слабак і не знаєш, чого хочеш, і це незнання так плинуло на мене і на мою долю. Я пробачаю тебе за те, що ти ігноруєш мене і не хочеш більше бачити. Я пробачаю тебе за те, що я була для тебе лише запасним аеродромом і варіантом відпочити і занятись сексом. Я пробачаю тобі за те, що секс був ткий прекрасний і що я зараз сумую за ним. Пробачаю тобі за те, що ці спогади будуть зі мною завжди. І пробачаю собі за те, що ці спогади будуть зі мною завжди. Я пробачаю тобі за те, що ти мені тоді нічого не писав за вихідні і забив на мене. Я пробачаю тобі за те, що тобі було все одно як я їх провела. Я пробачаю тобі за те. що ти поняття не мав що ти хочеш від наших відносин. Я пробачаю тебе за те, що я була для тебе не єдиною дівчиною і не змогла стати для тебе єдиною дівчиною. Я пробачаю тебе за те, що загульне життя тобі зараз цікавіше за присутність серйозних відносин. Я пробачаю тобі за те, що тобі зараз потрібно зовсім інше. Що тобі потрібно щось таке, чого я не можу тобі дати. Я люблю тебе і любитиму, інадіюсь, що з часом ця любов розсіється і стане просто теплим вдношенням до всього, що мене колись повязувало з тобою. Я вірю, що з часом ці спогди з болючих перетворяться в теплі та приємні.

Я пробачаю себе: за те, що завела себе в таку ситуацію і познайомилась з такою людиною і не змогла відповісти його критеріям і він не зміг відповісти моїм критеріям. Я пробачаю себе за те, що я влюбилась занадто рано і занадто глибоко, я пробачаю себе за те, що впустила занадто далеко його в своє життя і дозволила пустити корні. Я пробачаю себе за те, що в мене зараз в резульаті така апатія і мені так важко. Я пробачаю себе за те, що впустила йог овсередину наших відносин з Ігором. Я пробачаю себе за те, що була зла на ігора і готова була в момент паузи найти іншого хлопця і обірвати звязок. Я пробачаю собі те, що перестала вірити в Ігора і що не вірила в Ігора і не вірила в його почуття до мене і не вірила в наше майбутнє. Я пробачаю себе за те, що свідомо пішла на все це. Я пробачаю себе за все те, що в резульаті зараз відчуваю. Я пробачаю себе за свою яму і за свою апатію.

Я вдячна за цю ситуацію в моєму житті, тому що:
Я зрозуміла, що Ігор - не єдиний мужик у світі, тому він не має право мене принижувати, повишати на мене голос, ігнорувати мої потреби та ображати мене. Я зрозуміла, що при бажанні я можу зацікавити хлопця мінімального для себе рівня розвитку з хорошими зовнішніми даними :) все інше вже питання напористості і кількості спроб. Я зрозуміла, що Ігор любить мене і на нього можна покластись, я змогла глянути іншими очима на ці скучні щоденні розмови і почала їх цінувати. Я почала цінувати цю скучність і усвідомила, наскільки класно, коли людина чистоплотна і вміє створити затишок, і вміє піклуватися глибше, ніж просто поводити по кафешкам і ресторанам. Завдяки цій ситуації я перевірила свою самооцінку і зрозуміла, що вона на хорошому рівні і я не повторюю свої старі помилки - я відмовляюсь від відносин, які мене не влаштовують, і не цепляюсь за мужика, які їх такими зробив, навіть якщо це емоційно важко і я люблю його. Я люблю і поважаю себе, і ця ситуація мені в черговий раз це довела. Завдяки цій ситуації я змогла довести Ігора до необхідної точки кипіння, оскільки мені було абсолютно все одно, чи будемо ми далі разом. Це дуже допомогло мені і привело в таку ситуацію, в якій затягування питання весілля тепер буде тільки із-за мене.

Я повертаю собі всю енергію та силу, всі свої мрії, бажання та наміри.

Я відкриваю зараз і тут простір для того, щоб всі мої мрії стались і збулись.

Я бажаю, щоб твоя душа, Остап, отримала саме красиве кохання!

Я прошу в тебе пробачення за все і кажу тобі дякую за цей досвід!

Я пробачаю тебе, Остап, і з вдячністю відпускаю.

Я прошу пробачення в Бога за те, що предавала себе і свої почуття.

Я пробачаю себе.

Я запрошую в своє життя велике взаємне кохання з серйозними намірами, шалену пристрасть і радість від перебування разом, спільну ціль, хороші матеріальні ресурси, достаток, радість від роботи, багато подорожей, весілля, щасливих батьків, дітей!

URL
18:57 

Я думала, що полегшення після розставання в мене появилось через тиждень, а коли зайшла на блог, то зрозуміла, що через 3. Якось в мене руки не доходили це все описувати... дуже жаль, тому що тепер я не знаю, чи відповідаю я своєму стандартному порядку речей і чи не запізнююсь в строках. Адже пройшло 9 днів і мені все ще емоційно важко.
Єдине, з чим можу порівняти - 2 тижні пройшло, відколи я запостила першу фотку в інстаграм з моменту розставання. І памятаю, що ті два тижні пролетіли в таких же роздумах, в яких зараз пролітають мої, і це не легко. Але різниця полягає в тому, що потім відразу переключилась на нове кохання, а тепер я не можу - в мене є Ігор, в любові якого я не впевнена, і в своїх почуттях до нього я теж не впевнена. Ситуація значно складніша.
Я не знаю, чим собі допомогти! Друзі порозїжались, а у мене апатія у звязку з тим, що все в голові перемішалось! І що я не можу переїхати до Львову, щоб почати нове життя, якщо захочу! Бо навіть у Соні уже серйозні відносини!
Я дуже люблю Остапа і мені дуже важко і боляче відпускати його! Мені було з ним так комфортно разом, так затишно. Але я повинна розуміти, що залишатись у відносинах, в яких до мене так ставляться хоч як - пагубно для самооцінки, значно пагубніше, ніж вся ця ситуація! Тому що так я хоч зберегла самоповагу! І сидти на таких сайтах, коли ми вже були так близькі, Остап, це ж так жестоко! Як ти міг! Я ж тобі споатку казала, що хочу серйозних відносин і тікаю від несерйозних! Чому ти на це так забив? Чому ти залишив мене одну з цими почуттями і наплював на все? Чому ти мені весь той тиждень не писав, що не получиться зустрітись на вихідних? Чому? Що ти від мене хотів? Щоб я бігала за тобою чи що? Чи щоб забила на тебе?
Чому не мож побороти цю відстань? Чому не мож бачитись хоч раз у 2 тижні? Чому не мож мене забрати до себе жити? Ти ж ітак живеш сам. А я же в тебе була. І ти ж після цього не відгородився від мене. Чому весь тиждень до весілля тобі до мене не було діла? Чому ти так поступив зі мною? Ти ж знав, що я з Ужгорода. Для чого тоді було їздити... і на корпоратив запрошувати... і на весілля приїзжати. Чому це все так жестоко! Для чого було з друзями знайомити? Якщо тобі начхати!

І чому ця історія так схожа з історієюю Ігора. "Мені жаль, що я постирала записи і не памятаю, як в мене проходив процес розставання із пашою та скільки часу це заняло. Зараз пройшло вже почті 3 тижні, мені спокійно, але я до сих пір дуже на нього зла, а хочу пробачити його і відпустити. Я вважаю, що можна було сказати - да, давай тоді розійдемось, мені нічого тобі запропонувати - тому що так роблять з людьми, які колись були близькими! А не так, як зробив він своїм ігнором! Коли я хотіла обговорити все і порозставляти все по місцях! Я вважаю, що це, що сталось, було повністю ним заслужено." Він теж так бекав/мекав/мовчав, хо і на більш добрій ноті, не такій злій, як Ігор. Але теж ні слова з нього витягти не мож було. А потім пропав і ніякого діла йому до мене не було більше як півтора місяця! Цікаво чи дійде щось до Остапа? Я би дуже хотіла, щоб дійшло, і дуже хотіла б його побачити. Як і тоді з Ігорем - я дуже хотіла, щоб він приїхав, хоч не вірила в це. Але він приїхав і я в шоці. Може і до Остапа дійде? Чи довго в моєму серці буде теплитися надія? Я надіюсь, що я поборю її і вона пропаде. Тому що Ігора я вже давно тоді не чекала. Остапа теж чекати не варто.

Мені просто дуже жаль, що я впустила його д осебе в серце і тепер мені так важко його відпускати звідти! Дуже важко. Я дуже привязалась. Це була моя помилка. Але стан, в якому я була під час нашого знайомства... цей стан можна собі пробачити, і цю помилку мож собі пробачити, адже я була так ж слаба, як і зараз. Хоча зараз слабша. Тому що я не знаю, чи люблю ІГора, а нового хлопця я зараз не можу шукати. Але якщо би шукала, я би шукала його у Львові - це місто, в якому я б хотіла жити.

В тому і проблема. Після розставання я собі створила повноцінну картинку того, як я бачу своє майбутнє. І там я дійсно бачила своє майбутнє, разом з роботою, якою хотіла би там займатися. З частими поїздками додому з можливістю бачити друзів і спілкуватись з людьми схожого менталітету рідною українською мовою. І поява Остапа повністю вписувалась в мою картинку майбутного. А тепер і ним, і Сонею вона зруйнована. А Львів в мене викликає величезну кількість болю... і навіть прогулянка з Ігором по тих всіх вуличка не вилікувала повністю мене від нього.

Чого від мене в цій ситуації хоче Бог? Я не розумію. І що я можу робити тут окрім того, що сидіти і прозрівати, я теж не розумію.
Чи бачу я себе в Харкові біля Ігоря? Чи буде мені достатньо його тепла і кохання? Якщо раніше було недостатньо, хіба щось поміняється? Якщо я зрозуміла завдяки Остапу, що я хочу більше двіжу у житті... ці походи, концерти. Хочу більше тілесних контактів і більше сексу. Довше сексу.
А завдяки Ігорю я зрозуміла, що ян е хочу гулящого пющого мужика, в якого толку і цілей нема окрім стандартних машини та квартири. Хоч квартири у них є) капец благая цель.

І якщо я залишусь одна в результаті, чи зможу я це пережити і знайти людину, яка відповідатиме обом - Остапу і Ігорю. Чи буде вона тим 2в1, щоб я не зависла у своїх спогадах? Чи буде вона достатньо амбіційна і забезпечена, щоб зацікавити мене, чи буде в нас хоч щось спільне, щоб було про що хоч деколи говорити, і чи буде вона серйозно до мене відноситись?

Що смішно, всі ці поради, як дають психологи в інтернеті, дійсно дуже зрозумілі і елементарні. Але для мене не бло би проблеми знайти людину в своєму місті, якби в мене не було таких амбіцій! Але я ж хочу людину свідомо не з Ужгорода по ряду причин, бо жити тут більше не хочу, з немалими грошима - а такі люди вибирають і дуже капризні. Якби враховуались ці фактори, то можна було б зрозуміти, що справа не у відстані, а в тому, що я сама собі не забезпечена - що я не можу зїхати від батьків і переїати до іншого міста, щоб жити і працювати там і насолоджуватись великою кількістю кафешок, доріг, та людей, подй, концертів, хобі-класів, нових лиць, і насолоджуватись відпусткою, вихідними днями по повній - а так мені на це все не вистачає грошей! І цікаво, якщо я вийду заміж за Ігора, чи насолоджуватимусь я цим всім, якщо багато чого, що люблю я, не любить він. Чи зможу я домовитись із ним проводити наш час більш-менш цікаво?

І якщо залишусь одна, чи зможу я добитись рівня Соні і заробляти хоча б 1400 доларів в місяць? І чи полягатиме тільки в цьому моє щастя тоді? Хіба не захочу так само бути щасливою і хіба мої стандарти упадуть?)

Думаю проблему моєї привязаності до Остапа треба починати саме з цього ракурса - саме з того, що він дуже вдало вписався в мою картину майбутнього, але за 2 місяці я не мала змогу визначати, чи відповдав би він моїм очікуванням. Зараз мені здається, що відповідав, але, скоріш за все, це не так. Може мені не даремно було так некомфортно ходити з ним по магазинам, що я рішила цього не робити? А він і не настояв. Я думаю, що проблема наших відносин в результаті полягає в його жадності. Він взяв напевно дуже високу ноту на початку і далі йому було важко її підтримувати. Чи зміг би він бути моєї опорою і підтримкою, доки я шукала роботу? він ж не особо парився моїми пошуками, не питав, як вони проходять, не питав, коли я переїду, його особо не цкавило це питання. Він не думав про це. Чи допоміг би він мені з курсами? Чи оплатив би він мені їх? Щось я сумніваюсь. Взагалі в чому проблема запропонувати мені жити разом? Якщо ітак живеш сам? тільки коли не хочеш цього. А якщо ти не хочеш цього, як можна не хотіти цього, якщо ти разом зі мною? Який ти тоді хлопець для мене, кщо ти не хочеш цього? Який ти тоді хлопець для мене, якщо ти не можеш мені сказати, приїзжай може до мене на ці пару днів, просто погуляємо, побачимось хоч трохи. Хіба у цьому причина? Причина в твоїй трусості або у відстуності почуттів. Я на жаль нічого не можу з цим зробити :(

Знай, що я люблю тебе, і зроблю все можливе для того, щоб тебе пробачити і відпустити. Я згадаю, як я це робила раніше. І зроблю. І перестану вриватись в твоє біополе і віддавати тобі свою енергію. І любитиму тебе на відстані, так як колись деякий час я любила Пашу, і так, як я любила Ігора, поки була з тобою.

А, цікаво згадати, що я сумувала деколи за Ігорем, коли була з тобою. А саме - за його манерою вирішувати питання - він не відкладав такі речі до останнього, як ти. З ним я могла розслабитись. Він не приїзжав на зустрічі з перегаром і видалився із сайту знайомств тоді ж, коли і я, без проблем. Він зустрічав мене вдома не з купленими пакетами їжі, а з приготовленою вечерею. Не в брудній квартирі, а в чистій, підготовленій. У нього була хоч мінімальна кількість кухонних принадлежностей. У ньог оне треба було просити купувати фен чи рушник. Він не намікав мені ні за яку роботу по дому. Він сам купував мені подарунки, а не вів мене в тц, щоб подивитись, як я буду себе поводити. Він був постійно присутній в моєму житті, а не так, як ти. У нього є ткий план і чіткі цілі в житті, а ти просто живеш сьогоднішнім днем. Він не пє і не курить, і з ним я не переживаю за його здоровя. У нього не буває запоїв і півкомпанії йому не намікають за це. Тому що в нього є якісь стимули в житті, якийсь міцний чоловічий стержень. А ти мягкий, в тобі його нема.

Коли я з Ігором, я скучаю за твоїм тілом і за твоєю легкістю в спілкуванні, за твоїми дотиками, обіймами. За твоїми компліментами і поглядами на мене. Може це все?) Може це все, що я в тобі любила?) а якщо подумати, то може дійсно? Тоді це ж не так багато.

Я чогось не вірю, що ти мене не любив... не знаю чому. Може в тебе дійсно щось сталось, або ти дуже налякався розвитку.

URL
17:44 

За 05.09.2017

Пробую порозставляти все в своїй голові чітко, щоб не повертатися до цього постійно. Залишилось ще пару днів до тижня мовчання. Не знаю чому я чекаю, якщо відчуваю, що з того нічого не буде. Але хотілось би до п’ятниці назавжди покінчити з основними питаннями, які мене хвилюють.
1) Чому це сталось так різко. Я не знаю і не здогадуюсь. Просто в якийсь момент все затихло після того вихідного з весіллям. Весілля було прекрасне. Може йому не сподобались мої друзі, Інесса? Але причому вони до мене? І що такого страшного там було? Нічого такого, я вважаю. Ніхто його з Сергієм не порівнював. Нічим ніхто його не упрікав. Весілля було дуже романтичне і прекрасне. Єдиний висновок, який напросився – у нього хтось появився і йому затьмарило голову. Так затьмарило, що стало пофіг на наші плани в ті 4 вихідні, а потім стало пофіг, що я думаю на рахунок цього всього. А якщо так, то що я з ним роблю – подумала я. І зробила правильно.
2) Як відбувалася розмова? Без ентузіазму. В мене появилось таке відчуття, що я витягувала його на неї так само, як колись Ігора. Вот дійсно! Відчуття були ідентичні і степень відмороженості фактично та сама, коли справа почалася відносин і їх формату. Він тупо мовчав на все, я не могла піти з ним на діалог. Потім він морозився день і лише зранку відповідь написав… хоч міг хоч сказати «вибач, напишу зранку». Якими байдужими стають люди, коли заставляєш їх говорити правду. Лиш Остап сказати правду так і не рішився) начесав про роботу і про відстань, ніби він не знав, на що йде. Чому так некрасиво? Тому що він хотів мене залишити запасним аеродромом, а я його обламала.
3) Але чо він тоді стільки вкладався я так і не поняла :/ може людина така.
4) Я не вірю, що проблеми на роботі можуть так впливати на людей.

А тепер причини забути його назавжди:

Мінуси:

1) Його безініціативність і відкладування все на потім. Бісить капец, я постійно почувала себе мужиком, якого тіпає. Все треба було нагадувати за зустрічі та білети.
2) Те, що двічі він зустрічав мене з перегаром – його алкогольні друзі і гульки і відсутність відчуття межі. Я постійно боялась за майбутнє – як я житиму з його численними гульками. Але ось проблема відпала сама по собі… може не даремно. Я відчувала, що це не моя карма.
3) Він не звонив мені щодня, в мене не було відчуття контакту та захищеності.
4) Він не робив мені цікавих подарунків і взагалі чогось більшого, як коробка цукерок.
5) Він лише раз купив продукти перед моїм першим приїздом, потім забив, і я була голодна з дороги.
6) Він не дотримувався своїх слів – коли обіцяв купити речі в дц, з феном, з рушником і т.д. З організацією вихідних, за які ми домовились наперед! Тупо забив. Нагло забив.
7) У нього дуже страшна і брудна квартира, відсутній затишок, у холодильнику можуть валятися зіпсовані продукти.
8) Він просив мене постірати свої речі, хоч я була у нього в якості гості. Це наглість.
9) Він залежний від шведів і людей, яких він лідить. Це означає, що він мусить постійно з ними тусити у опускатись до їх рівня. Мягкий, не вміє сказати «ні».
10) Закритий, замкнутий, не ділиться думками.
11) Залежний від сайтів знайомств. Не вміє сфокусуватись і сказати «стоп».
12) Несерйозний, ненадійний.
13) Відсутні цілі в житті. Хоче все і зразу і не рішає нічого.
14) Прижимистий судячи по його одягу. Одягу дуже мало. Катається на велосипеді брата, хоч він і не підходить йому по росту, і їздить кожен день на ньому замість того, щоб продати старий і купити новий.
15) Залежний від порно.
16) Проблеми із оргазмом – проблеми з вагітністю в майбутньому.
17) Не займається саморозвитком у вільний час – прожигає його алкоголем з друзями або переглядом аніме.
18) Його друзі/колеги - скучні для мене люди, псевдотворча дівчина Тараса мене кумарила своїми зайобами. Я відверто скучала в їх компанії. Я не пю стільки і не курю.
19) Не хотів мене добавляти в інста і фб, це дивно, шифрувався. На компі створив окремого користувача, мав що ховати)
20) Залежний від думки оточуючих. Всіх питав, хто що про мене думає.

Плюси:

1) Хороша забезпечена сімя (що вперше в моєму житті таке у мужика)
2) Львів – красиве місто, близько до дому, я би хотіла там жити
3) Він забезпечений
4) Ніжний, пристрасний, уважний
5) Красивий, сексуальний, картинка
6) Любить подорожувати
7) З ним весло проводити час на вечірках
8) Вміє гарно себе подати
9) Хороший секс

Основні мінуси: відсутність прив’язаності до мене, безініціативність і ненадійність, любитель випивок і гульок, трусість перед проблемами. Це великі мінуси для сімейного життя. Мені потрібно відпустити його і зрозуміти, що він – погана партія для мене. Ми уникли дуже багато сварок, які би постійно попадались у майбутньому.
Він просто дуже вдало появився у період, коли в моєму полі була дира, і я залатала її ним. Може це і була його роль – довести Ігора до потрібної точки, і показати мені Ігора під іншим кутом, щоб я задумалась про те, що думаю зараз.
А саме.
Чи дійсно я хочу заміж? Якщо раніше я хотіла, то тепер я передумала. Я не хочу і взагалі в мене багато сумнівів, що Ігор – моя людина. Але раніше цих сумнівів в мене не було. Ці сумніви появились після мєї зустрічі з Остапом, коли я загадала як це, коли тобою захоплюються і відносяться з ніжністю. Але, з другої сторони, я зрозуміла, що Ігор – надійна людина, і я зрозуміла це теж завдяки Остапу. Я почала цінувати ці монотонні щоденні розмови, цю присутність на зв’язку – раніше я вважала, що цього мало, а тепер мені цього стало достатньо. Воно приносить мені тепло.

URL
20:39 

Як добре, що я це зробила! Адже виявилось, що для нього це не було серйозно! Хоч в це так важко повірити... мені і всім. Як? Хіба Львів-Ужгород така велика відстань?) Чувак, ти серйозно? Зїхатись же можна буде через деякий час. Як можна так просто все це перестувати! Заради нових знайомств. Фу!
Які проблеми на роботі тривають всі твої вихідні декілька місяців? Це ж смішно) і як ти рішаєш проблеми? Випиваючи зі всіма колегами, з якими треба було їх порішати?))

Ну ок. Із-за тебе я чуть не втратила Ігора. Дура була.

Але Львів я полюбила. І якщо в результаті в нас не складеться з Ігорем, я шукатиму там свою долю і при можливості переїду туди сама.

Але з тобою, Остап, я більше не зустрічатимусь. Якщо я не потрібна була тобі зараз, поки я не маю змоги жити там, значить я не буду з тобою, якщо я житиму там.

А ще ти зрозумієш з часом, що втратив. Так, як і Ігор.

Я з часом пробачу тебе та відпущу. І бажатиму тобі щастя. Я вже працюю над цим.

@настроение: по моєму він погарячкував... ну ок)

URL
22:03 

Привіт, блог! Пройшло два місяці і помінялось дуже багато. Аж дивно, що я влаштувала собі такий двіж так швидко.

Остап виявився шикарним хлопцем і відносини в нас закрутились дуже швидко. Все було, як у казці, майже до цього часу... може тому я і не заходила так довго сюди. Тепер я думаю про те, що не зважаючи на те, як все було круто, пристрасно і незабутньо, нам потрібно розійтись. Оскільки я у нього, так само, як і колись у Ігора, далеко не на першому місці у списку пріорітетів, і зрозуміло це стало лише тепер - коли не вийшло зустрітись на ті 4 вихідні, і він навіть не намагався попередити про це, і писав добрий ранок чисто символічно, навіть ні разу не спитавши як у мене справи! Я для чистоти совісті та легшого рішення дала йому останній шанс сьогоднішньою розмовою про те, чи підходить йому така ксть спілкування.. якщо ситуція не здвинеться з точки - я перестану з ним спілкуватися, ібо секс онлі - це не про мене. Я не збираюсь про нього думати, поки він там непонятно з ким гуляє і трахається, і біжати до нього при любому зову, коли в нього руки не піднімаються навіть спитати, як в мене справи!

І це я так довго мучилась, кого вибрати - Ігоря чи Остапа. А виходить, що ітак ні з ким не получається! Ігора, виявляється, я дійсно розлюбила після його вчинку і за ці півтора місяця без спілкування. Він коли прийшов з квітами до мене на роботу і такими щасливими очима дивився... ніби нічого не сталось, ніби не із-за нього я в розпачі цілими днями ходила по городу і не могла прийти до себе - все прозрівала і прозрівала... що мені хотілось його вдарити і закричати котись нафіг назад у Харків! Але з часом його напористість, терпіння, ніжність, піклування зробили своє діло - я пробачила його. Але той факт, що я його вибачила, а мої почуття не повернулись назад до тієї точки до нашої сварки - постійно викликав у мене сльози, і деколи я не могла їх втримати... і плакала в нього на очах. Плакала, тому що насправді я дуже багато пройшла за цей період, доки він сидів і думку гадав. І деякі вчинки вже не відтягнеш назад. І мені було так боляче через це, і я не могла йому сказати правду, чому мені так важко це все прийняти і чому так боляче - тому що я зла, що попала в таку ситуацію! Що пустила третього між нами і полюбила його! Якби не йога слова тоді, то в мене б не було такої впевненості в тому, що у нас все закінчено і він мене не любить! Я би не шукала Остапа і не мутила б з ним, і тим паче не спала! Я б не знала його, його запах, його чуттєвість та ніжність до мене, я б не пізнала, як круто з ним займатись сексом і взагалі якою сексуальною я можу себе почувати! Але так сталось і я пізнала. І як би я не хотіла вернутись у ту свою безмежну закоханість в Ігора - я не могла більше. І коли я займалась сексом, мені було сумно, сумно усвідомлювати, що я зраджую Остапу! А що саме гірше - в мене постійно виникали питання типу "а для чого мені це", "в мене таке відчуття, що Ігор пробує скакати на дохлій конячці". А все із-за того, що я хотіла вберегти його від фрази "да, я зустріла іншого".
Але Ігор любить мене... і десь в глибині душі я люблю його. Я рішила не спішити з висновками.

URL
11:22 

Ох як хочеться кохання! А ще й місяць не пройшов))

Вчора спілкувалась з Остапом і нич не поняла. Відчуття замішані, не було 100% да... але я відчувала інтерес і мене це дуже пре після того сплошного холоду)
Пора розібратися з образом людини, яку я шукаю... підкорегувати))

URL
15:59 

Так мало бути!

URL

Що ще сказати

главная